Жертви моєї сім’ї виправдали себе: Історія успіху коментатора Віталія «v1lat» Волочая

«Обличчя українського кіберспорту» (ОУК) – спецпроєкт від TSN.UA, де представлені люди, які розвивають кіберспорт у країні, та їх історії.

Наш новий герой – Віталій «v1lat» Волочай – один із найвідоміших представників кіберспортивної спільноти в Україні, якщо не брати до уваги професійних гравців. За 10 років в індустрії став головним російськомовним коментатором із Dota 2, працював із понад десятком інших дисциплін і заснував дві найбільші кіберспортивні студії регіону – RuHub і Maincast.

Початок шляху

«Десь у 8-9 років я шалено полюбив баскетбол, активно ним займався та навіть грав за шкільну збірну у себе в Нововолинську. Потім з’явилась і пристрасть до футболу, тому що він був значно ближче – в нього грали всі навколо, під боком луцька «Волинь», за яку ми із батьком і братом ревно вболівали, а на телебаченні пказували тріуми мого досі обожнюваного «Ліверпулю». Тому так, я з дитинства мріяв стати спортивним коментатором. Та й серед ігрових зацікавлень, немає нічого дивного в тому, що я захопився серією FIFA».

Саме з цієї дисципліни і почалася кіберспортивна кар’єра Віталія. Близько трьох років він активно грав на змагальному рівні та регулярно брав участь у відбіркових на World Cyber Games, проте вище 3-4 місць йому піднятися так і не вдавалося. А незабаром завдяки FIFA він вперше зміг спробувати свої сили в якості коментатора.

«Вперше мені довелося коментувати десь у 2006 році на турнірі в Харкові. Я вибув тоді одним із перших. Загалом, попереду був ще цілий плейоф і щоб вибулі гравці не розходилися, організаторам прийшла відмінна ідея вивести трансляцію на великий екран.

Однак дивитися за грою з дефолтними звуками і невеликими на той час вставками коментаторів було досить нудно. Я на той момент бахнув пивка і підійшов до організаторів, виявивши бажання покоментувати і хоч якось розважити публіку. І знаєте, глядачам у залі сподобалося «.

У ті роки V1lat навчався в Київському політехнічному інституті, де була найбільша на той час локальна мережа у всій Європі. І повернувшись із Харкова, Віталій вже сам почав організовувати невеликі турніри із FIFA та коментувати їх. Технічна база дозволяла транслювати ці змагання на всю університетську мережу.

«Приблизно в той же час я познайомився з DotA та здивувався, наскільки ця карта була популярна серед моїх однокурсників і знайомих. Тоді до мене дійшло, що раз я непогано коментую FIFA, то чому б мені не спробувати робити те ж саме в DotA? Адже, незважаючи на відмінність механік, суть коментування залишається такою ж: зробити матч цікавим для глядача та наповнити переміщення модельок на екрані емоціями і драйвом».

Перший професійний досвід

Віталія запросили до Москви на дебютний турнір серії ASUS Open, де проходило змагання з першї DotA. Але оскільки тоді ще не існувало звичних сервісів стримінгу, коментувати доводилося в радіорежимі, а глядачі самостійно синхронізували коментарі з грою за допомогою сторонніх програм. Його роботу високо оцінили і заздалегідь запросили на наступний ASUS, пообіцявши грошову винагороду.

Весь свій вільний час V1lat присвячував коментуванню, зокрема, аматорських матчів. Було чимало охочих подивитися змагання з DotA, і сам він хотів підтримувати цю гру усіма силами.

«Швидше за все, саме це і зробило мене тим, ким я є зараз – я вірив у DotA, незважаючи на весь скепсис оточуючих. Багато хто вважав, що у цієї гри немає ніяких шансів змагатися з великими дисциплінами, і це навпаки навіть більше переконувало мене не покидати її.

Але вже через рік гра почала набирати обертів, а під кінець 2000-их DotA стала дико популярною –​​​​​​​ але на жаль, крім DTS Cup і ASUS Open великих турнірів просто не було. І коли в екосистемі немає грошей, то навіть якщо хтось вривався до ком’юніті та намагався висвітлювати події навколо гри, то все швидко здувалось, тому що віддачі не було ніякої.

Я зрозумів це майже відразу та навіть близько не розраховував, що DotA буде приносити мені хоч якісь гроші, тому у мене завжди була паралельна робота. Це і допомогло мені протриматися у важкі часи, постійно залишаючи трохи часу для DotA».

У ті роки Віталій, загалом, займався офісною роботою. Він розробляв сайти і займався їх наповненням, працював у службі підтримки різних інтернет-магазинів. Відомий у спільноті жарт про те, що V1lat у 2010 році продавав унітази, також походить із того періоду. Пов’язаний він із тим, що Віталій створив сайт для магазину сантехніки. Головною перевагою офісної роботи для нього була можливість дивитися повтори ігор у Warcraft і готуватися до вечірніх ефірів.

Менеджемент DotA-команди

У 2010 році керівництво відомої команди DTS.Chatrix довірило Віталію роль менеджера DotA-команди, де грали Іван «ArtStyle» Антонов, Данило «Dendi» Ішутін, Андрій «Dread» Голубєв та ін. Команда за рік досягла величезних успіхів, поступаючись тільки китайському колективу ЕНОМЕ.

«Бути менеджером команди із DotA – все одно, що працювати психологом у середній школі. Мене дратує, що всі думають, ніби менеджери тільки планують ігри. Я повинен знати гравців своєї команди навіть краще за батьків і постійно вирішувати всі внутрішні питання. Я повинен вести переговори зі спонсорами, видавати зарплати гравцям, зв’язуватися з іншими відомими командами, замовляти квитки, знаходити де жити, де їсти, де проводити тренування та ще багато чого».

Але в грудні того ж року команда втратила двох ключових гравців – ArtStyle та Dendi пішли до Natus Vincere. V1lat сприйняв це як особисту невдачу, бо не зміг утримати команду разом після такого успішного року. Тоді він клятвено пообіцяв ніколи не працювати у NAVI.

Робота в StarLadder і перший The International

У тому ж 2010 році була відкрита «Київ Кіберспорт Арена», яка швидко стала одним із головних оплотів змагального геймінгу в Європі. Віталій брав участь в її становленні, поєднуючи це зі своєю повсякденною офісною роботою. Лише в 2011-му, коли організація отримала відоме багатьом ім’я StarLadder, V1lat став її повноцінним співробітником і зміг повністю сконцентруватися на роботі в кіберспорті.

А влітку 2011 року сталося переломна подія в історії світового кіберспорту – напередодні дебютного показу Dota 2 був анонсований турнір із рекордним на той час призовим фондом у $1,6 млн.

«Коли анонсували перший The International, я офіґів, адже це була якась дика сума для 2011 року – мільйон доларів. А потім не минуло й пів години, як я отримав листа від Valve. Вони подякували за всю виконану роботу, наголосили на тому, що я п’ять років активно висвітлював цю гру, ну і запропонували мені поїхати на турнір коментатором.

Чесно, я спершу повірити у це не міг. Але ні, вони дійсно знали про мої старання, спостерігали за мною, так що вся виконана робота не виявилася марною. Саме в той момент я вперше відчув себе успішним коментатором».

Чемпіонат The International 2011 закріпив Віталія в статусі головного російськомовного коментатора дисципліни. Однак, незважаючи на визнання величезного ком’юніті, кар’єра коментатора ще кілька років була не надто прибутковим заняттям.

«Вперше я повністю усвідомив масштаб того, що чекає на кіберспорт, десь у 2014 році. Призовий фонд The International перевищив $10 млн, а сам турнір показували на ESPN –​​​​​​​ найбільшому спортивному каналі світу. Вже цього було цілком достатньо. А тоді ж ще Valve вперше зробили під турнір скрині з автографами коментаторів, щоб ком’юніті могло віддячити своїм улюбленців. Я думав, ну нехай, прилетить пара баксів на пиво.

Та ось приходить підсумковий чек із відрахуваннями за скрині з моїм автографом. Я відкриваю –​​​​​​​ а там сума в кілька разів вище мого коментаторського гонорару за цей турнір. Я офіґів, закурив і пішов розповідати дружині. А через тиждень на половину тієї суми ми купили автомобіль. Так, не казна-що, але тепер ми нарешті зрозуміли, що жертви моєї сім’ї виправдали себе».

Інна, дружина Віталія, з якою вони разом вже 19 років, довго не могла прийняти захоплення чоловіка, так як, воно роками з’їдали весь його вільний час, фінанси і сили. Однак, незважаючи на всі труднощі, в найвідповідальніші моменти Інна підтримувала його.

«Інна дуже багато раз мені допомагала на різних кіберспортивних подіях на зорі мого становлення. Вона пройшла зі мною всі періоди, коли мені доводилося працювати у декількох місцях, ночами коментувати, а вранці вирушати до офісу, їздити за свої гроші на ASUS до Москви, шукати гроші для пацанів із Києва, щоб вони змогли поїхати до Москви.

Коли не було ще знімальних бригад, вона їздила зі мною, допомагала мені все робити. Починаючи від того, щоб просто принести чаю, тому, що у мене не було часу, закінчуючи допомогою при підготовці до інтерв’ю, коли збирала матеріали про гравців, щоб мені було простіше. У якийсь момент вона сама стала працювати у кіберспорті на різних івентах».

Однак робота в StarLadder поступово ставала Віталію в тягар. Його регулярно ставили коментувати не тільки події з Dota 2, а й з інших ігор, в яких він не розбирався або ж не отримував задоволення від їх видовищності. До того ж багато ідей Віталія щодо поліпшення освітлення турнірів не знаходили відгуку у керівництва.

Робота в RuHub

Під час роботи у StarLadder у нього з’явилася ідея створити свого роду агентство талантів, з яким організатори турнірів і студії освітлення працюватимуть на контрактній основі. Спільно з іншими коментаторами і парою друзів вони створили нову компанію, яка отримала назву RuHub (за аналогією зі схожим об’єднянням кількох англомовних коментаторів, умовно названим EngHub).

«Так, перші півроку ми дійсно працювали, як кадрове агентство. Але як це часто буває у молодих стартапів, через брак досвіду у веденні бізнесу ми не зуміли впоратися з дуже швидким зростанням. А потім прийшли інвестори, від яких пішли вже зовсім інші запити, з’явилася бюрократія.

Для розуміння, приклад: ми у Києві придумали активність, знайшли партнера і знаємо, що це буде цікаво людям. Але замість того, щоб робити, ми повинні відправити запит директорам, пояснити все, отримати дозвіл, гроші та т.д. Як результат, проєкт затягується на 5-6 місяців, робити його немає сенсу.

А коли таке відбувається раз за разом, мотивація зникає. Як результат, ми перегоріли. І зрозуміли, що будувати компанію на дві країни не вийде. Це вже було не те, до чого ми прагнули напочатку».

У той час у Віталія загострилося бажання піти із кіберспорту. Популярність індустрії привернула до неї представників інших медіа, що початло негативно позначатися на якості турнірів. На нього тиснули повальна бюрократизація та відчуття того, що він знову перетворився на найманого працівника. До того ж V1lat на той час вже став батьком, і перші два роки через роз’їзди не міг проводити досить часу з донькою. Працювати у звичному форматі відряджень він не хотів, як і переїжджати до Москви, тому вирішив остаточно піти із RuHub.

Створення Maincast і плани на майбутнє

«За другим разом все нарешті вийшло. Ми набралися досвіду, заробили грошей, щоб інвестувати в себе, обросли зв’язками –​​​​​​​ все зійшлося. Maincast, можливо, поки далекий від мого остаточного бачення того, як я хотів би об’єднати спортивне розважальне телебачення з кіберспортом, але агов, нам навіть ще трьох років не виповнилося!

Плюс ми і так за цей час досягли досить багато: кілька рекордів за переглядами в історії Dota 2 і CS:GO, майже десяток освітлюваних дисциплін, і кілька власних турнірів, включаючи LAN у Лондоні – і все це самотужки!

Хтось вважає за краще зробити один-два турніри на рік – ми ж навчилися працювати на довгу дистанцію, відразу з декількома дисциплінами і ніде не жертвуючи якістю. Хтось робить ставку на форму – нам же важливіший зміст. Адже найцінніше в будь-якому турнірі –​​​​​​​ гра, і нам перш за все слід зробити перегляд гри зрозумілим, інформативним і, звичайно ж, зручним, щоб навіть малознайомі з нею глядачі могли перейнятися енергетикою протистояння двох команд. Тут все так само, як і в будь-якому іншому виді спорту».

Однак кіберспортивні дисципліни – лише частина головного захоплення Віталія. Він зізнається, що любить саме «змагальні ігри». Тому поза роботою на кіберспортивних турнірах V1lat намагається відвідувати матчі своїх улюблених «Волині» та «Ліверпуля», турніри із баскетболу, а також будь-які спортивна подія, на які може потрапити.

«Не вірте нікому, я не кіберспортивний коментатор, а професійний спортивний уболівальник. Я дивлюся все підряд, тому, що я дикий фанат спортивного продакшену. Так, я не великий шанувальник NASCAR, хокею, крикету чи волейболу, але при будь-якому зручному випадку я обов’язково подивлюся їх, тому що мені цікаво, як працюють коментатори, як проходить трансляція, які пускають титри».

1 серпня 2020 року відбувся матч NBA між «Юта Джаз» і «Нью-Орлеан Пеліканз». Офіційну трансляцію від MEGOGO дивилося більше 200 тисяч глядачів одночасно. Її коментував Віталій, і, не дивлячись на весь свій чималий досвід у кіберспорті, він зізнався, що відчув неймовірне хвилювання. На трансляціях свого улюбленого виду спорту він виклався максимально, а через деякий час прокоментував ще 17 матчів і фінал сезону. До цієї події V1lat йшов 25 років.

«Рано чи пізно я піду з кіберспорту. Так, я присвятив йому більше половини свого життя, але я хочу бути перш за все спортивним коментатором. У мене досі є мрія: я хочу коментувати Олімпійські ігри.

У нас з’являється величезна кількість стрімінгових сервісів, у яких є права на NBA, NHL, бейсбол, Лігу чемпіонів, фігурне катання, біатлон і багато іншого. І так, я хочу все це коментувати і готовий пов’язати із цим своє життя. У кіберспорті ми всі старіємо швидше, і в 40 років нас вже відправлять на звалище. А у великому спорті коментування в 40 –​​​​​​​ це так, всього лише початок «.

Source: tsn.ua